Міжнародний день людей з інвалідністю

«З першого дня я вирішила продовжувати рухатись уперед»

30.11.2017.

/         У березні 2016 року Крістіна Сейлс зазнала травми спинного мозку, внаслідок чого не може ходити

/         Отримавши спеціальне водійське посвідчення для людей з обмеженими можливостями, вона їздить автомобілем щодня

/         Задля підвищення своєї самостійності Крістіна проходить курс реабілітації

«Вибір у тебе невеликий: або опановуєш себе і продовжуєш рухатись, або так нікуди й не дістанешся. Я обрала перший варіант». З часу отримання травми спинного мозку, через яку Крістіна Сейлс (Cristina Sales) не може ходити, минуло трохи більше півтора року. Та ця 32-річна жінка сповнена позитивної енергії і стійко долає труднощі того, що вона називає своїм «новим життям».

Крістіна лікувалась у лікарні інституту Гутмана (Institut Guttmann hospital) у Барселоні, де вона почала процес реабілітації, щоб натренувати м'язи й навчитися самостійно обслуговувати себе. Однією з навичок, яку вона відпрацьовувала, була посадка в авто й висадка з нього, а також завантаження інвалідного візка. Без цього вона не змогла б водити автомобіль. Незабаром жінка повторно отримала посвідчення водія, але не звичайне, а спеціальний дозвіл для людей з обмеженими фізичними можливостями.

Зараз вона їздить машиною щодня. «Здатність водити автомобіль для мене дуже важлива, я без нього не змогла б обійтись. Він - моє життя, адже дає мені свободу, бо я можу поїхати будь-коли й будь-куди, а це дійсно важливо», - говорить жінка, сидячи за кермом адаптованого SEAT Leon. Щоденними поїздками вона удосконалює навички, щоправда, іноді допомога їй потрібна, особливо під час завантаження крісла.

«Для мене це непросте завдання», - зізнається Крістіна. А ще вона часто «сумує за можливістю ходити». Та незважаючи на важкий період і необхідність пройти через складний процес, «основна проблема для мене - необхідність змиритися з обмеженнями тіла», - скаржиться Крістіна. Тож люди довкола неї відіграють ключову роль. Зі слів Крістіни, друзі й родичі не просто підтримують - вони не дають їй почуватися інвалідом.

Реабілітація - невід'ємна частина щоденного розкладу Крістіни. «Я мушу підтримувати добру фізичну форму, займатися фізкультурою майже щодня й ніколи не припиняти процесу відновлення. Уже маю гарні результати і стаю дедалі самостійнішою», - говорить Крістіна. Самовідданість і рішучість - ось риси характеру, за які її найбільше поважає Моніка - одна з лікарів-фізіотерапевтів фонду «Крок за кроком» («Step by Step») у Барселоні, де лікується Крістіна. «Найбільше мене вразило, що вона не обмежує себе», - говорить спеціаліст.

Вона прагне взяти максимум від свого нового життя, яке «не таке, як раніше, але все одно звичайне», - пояснює Крістіна. І саме зараз, на цьому новому етапі, її мрія починає здійснюватись: «Коли я дізналася про травму, чи не найбільше мене турбувала можливість стати мамою», - каже вона. Зараз жінка вагітна й чекає на доньку, яка «буде найулюбленішою і найбільш пестуваною дитиною у світі». Так Крістіна вже вкотре доводить, що її травма - не перешкода для досягнення будь-яких намічених цілей.